У дружбі ми вільні, подумала я,
Й поступово до цього звикала.
Люди входять й приходять, подумала я,
А от доля вже так не вважала.
Я гадала, що сонця промінчик, то радість,
Але й він може враз припікати.
Так і люди - колкі на слова і події,
Скільки б ти не хотів догоджати.
Люди різні, це факт і не смій сперечатись,
В кайдани щирість зась, не візметься.
А вона однозначно спробує все,
І ще подружкою обізветься.
Твій характер, то справа коханця, не друга,
Припини вже оскалити зуби.
Яд вже бризнув, я не відрізняю що добре,
Припини, бо побачуть же люди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2023
автор: Ганна Мала