Годувала ненависть з руки.
Обплели страху ліани вікна.
На вечерю – заздрощів шматки
Недосмажені. Зла зрілі вина.
Хробачком між хробачків в землі.
Копирсалися брудні та ситі.
Дивувалась: люди дуже злі.
Де любов? Це ж я, найкраща в світі.
Від образи холоднів живіт,
Рвало тиск і сіпалося око.
Індивідуальність між боліт.
Неоцінена, зажата в блоки.
Чи метаморфозу цю пройду?
Відірвусь землі? Розтану в світлі?
Чи благословлятиму біду,
Що примушує у Люди вийти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2023
автор: Пісаренчиха