Ми не будемо братами ніколи.
Ви нищили будівлі та школи.
Стріляли в мирних людей.
Вбивали невинних дітей.
Лікарні бомбили без жалю.
"засіяли" нашу землю печаллю..
Ви знищували дитячі садочки.
Та будували свої рядочки.
Наче їхали на вчення - російськії солдати.
Не вбивати прийшли , а нас "спасати".
А зараз діти плачуть в підвалах.
Хтось опинився в завалах.
Когось розстріляли на місці.
Просто "НІ ВІЙНІ" було написано на вивісці.
Для вас війна це нас "спасать"?
Від кого ж нас " асвабаждать"?
Ми жили мирно та спокійно спали.
І нас тоді замітьте не "спасали".
Вам мало пролитої крові.
Ви хочете на "рани" насипати солі.
Ми цю війну не пробачем.
Ви ще заплатите плачем.
Ми ніколи не будем баратами.
З вами - брехня , а правда - з нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2023
автор: Анастасія Соловей