Життя і смерть – два полюси життєві,
Й стезя між ними – в кожного своя,
На ній зростає і родинне древо.
Шануй його – не дозволяй спилять.
Між полюсами цими вибирала
Я теж свій шлях, щоб досягти звитяг,
Ніколи не шукала тиші, раю –
Раділа, що тримаюсь за життя.
Обходити кути не вміла гострі
І помилялась в виборі стежин,
Хоч мала не один у серце постріл,
Йшла у вінку з ромашок і ожин.
Ішла, аж поки втрапила до… себе,
Це пізнання важливіше за всі.
Воно диктує внутрішню потребу
Молитись небу і святій красі.
Вона ж – у людях, котрі завжди поряд,
В тім, хто любов до всього дарував,
У неозорім жовтожитнім полі,
Над котрим Бог веселку майстрував.
Чи то Господь рукою вів своєю,
Чи ангел прикривав своїм крилом,
Нагородивши родом і сім’єю
І пам’яттю про рідний край, село.
Давно топчу я вже осінню стежку,
Але тримаю із народом стрій.
Ясніє в косах інею мережка,
Та Перемогу мрію все ж зустріть!
3.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2023
автор: Ганна Верес