різдвяні фантазії
– Наступний!
– Добрий день.
– Добрий день? Ви гадаєте, у Вас сьогодні буде добрий день?
– Він у мене буде добрим у більшості випадків, чого бажаю і Вам, але то я просто привітався, бо так у нас, ґомо сапієнс, прийнято вітатися – добрий день!
– Чому тоді не доброго ранку, «ґомо сапієнс»? Ви ж, припустімо, знаєте, о котрій закінчується ранок і розпочинається білий день?
– Зараз… без двох хвилин три чверті на десяту, тому мій «добрий день» відносно Вас стосується скорше Вашого доброго, трудового, робочого дня, а не добової пори.
– Ну тоді так приймається! Ну що ж, розпочнемо?
– А ми ще не розпочали? Мені сказали, що все, про що запитають тут, стосується якогось іспиту.
– Гм… ну що ж, тоді-і-і… Ну добре… почнемо з найпростішого, для чайників, як кажуть: дивіться ось сюди на монітор і назвіть своє найжаданіше бажання.
– Найжада… бажання? Чи потребу?
– Ні, бажання, просте бажання, але виконання якого Ви хочете понад усе. Навіть більше, ніж виконання найнагальнішої потреби. Це як ніби до Вас явився Бог і каже: «Виконаю будь-яке бажання, але тільки одне-однісіньке!»
– Одне бажання… і що – воно збудеться?
– Не гарантую, але… ризикнути можна. До того ж час іспиту обмежений.
– Бажання понад усе… та ні, все одно я потім… ех-х, потім жалкувати буду… але ні, все одно, все одно… Значить так: найпалкіше моє бажання – взнати нарешті…
– Зачекайте-зачекайте, якщо потім якимось чином виявиться, ось цей монітор буде свідком, що це бажання не є… як Ви сказали… найпалкішим… палкішим, гм, цікаво, причому тут палиця, так от, якщо воно раптом виявиться не най…палкішим, то Ви втратите свій шанс, і бажання не збудеться зовсім ніяке.
– Ну що Ви мене збиваєте! Своє найпалкіше бажання я знаю давним-давно – нехай мені хтось розкаже, що було до самого початку Всесвіту і що буде після його кінця, якщо вони існують, а якщо їх не існує, то хай мені покажуть хоч одну безкінечність повністю, загалом, так би мовити.
– Що-о?! Це Вас хтось підговорив?
– Підговорив? Що значить – підговорив? Можна по-іншому – кажуть, що Всесвіт розширюється, та ще й з прискоренням. В мене питання – куди? Поглинає інший Всесвіт? А як поглине повністю – що буде далі? Що знаходиться за останнім всесвітом, навіть якщо він безліч разів паралельний?
– Ні… не підговорив… Бачу, що не підговорювали… і бажання має вигляд справжнього.
– Я про це думаю і думаю, вже довго.
– Як довго?
– Ну як почали приходити ті…
– Хто ті?
– Та це не важливо.
– Ну то скажіть вже, раз почали! До того ж раз воно почало приходити, значить воно має якусь вагу!
– Вірші.
– Почали приходити вірші? Вони почали приходити?!
– Ет, не важливо про це, ми ж про інше? Вже десь півтора десятка літ постійно думаю про початок, кінець і безкінечність в … матеріальному вимірі, тобто де саме воно, матеріальне і нематеріальне, поєднується.
– Півтора десятка постійно! І до чого ж додумалися, якщо не секрет?
– Додумався до того, що ми, люди, ніби намальовані на папері, у двовимірному просторі: рухаємось, про щось переживаємо, якось живемо, але тільки на площині, в одній площині. Нам би навчитись підняти голову над усім і осягнути простір тривимірний, простір всієї книги, так би мовити! Але де там – ми все про завоювання якоїсь зайвої клітинки чи заштрихування якоїсь наступної лінії думаємо, або все якісь машини та механізми для цього винаходимо... Ні щоб про нутро своє думати, про природу свою, про розвиток таких здібностей, яких вже ніхто не відніме.
– Так-так… Наступне запитання: хто із історичних персон Вам найближчий?
– Із наших, чи взагалі?
– Взагалі.
– Ну… мабуть… Будда. Він же справжня історична персона?
– Так-так… Точно Будда?
– Так, Будда.
– І чому?
– Бо чим більше я дізнавався про нього, тим більше здавалося, що то був я.
– Хм… І тепер Будда Ваш Бог?
– Ні, звичайно, що Ви! Це дурнуваті люди створили з нього бога! Сам же ж Будда, скажімо, порівнював себе із плотом, який хтось зробив для того, щоб річку переплисти на своєму шляху. Ось ти його зробив, ось переплив річку, тобі вдалося, і що ж далі – нести його із собою, сам пліт? Ну, якщо в тебе стільки зайвої сили, або в тебе є люди, які нестимуть його замість тебе, або якщо ти не довіряєш своєму вмінню за необхідності зробити наступний пліт – то мабуть тобі треба його нести. Але не мені. Будда мені друг, і ми обидва вклоняємося Одному Богу.
– Цікаво-цікаво… А Ісус?
– А Ісус практично те ж саме – Ісус хоч один раз сказав, що він – Бог? Ні, не сказав такого жодного разу! Він тільки говорив, що він син Божий. Але я теж, чуєте, я теж маю повне право сказати, що і я син Божий! І Ви теж син Божий, як і будь-хто, хто на себе може сказати «я» і відчуває присутність Бога поряд – він теж може вважати себе сином Божим!
– Ну добре, добре… Хоча ні – а як же ті дива, що творив Ісус? Це ж один він до них був здатен?
– Якщо хоч хтось буде жити так, як казав сам Ісус, як написано, як він сам зрозуміє ті слова, а не так, як перекручують його слова інші, до тієї людини теж можуть почати приходити такі дива дивні, що всі інші люди, які до них не здатні, не зможуть адекватно пояснити їх.
– І що ж, на Вашу думку, казав сам Ісус про те, як потрібно жити?
– Ісус казав, що вірити в Бога не треба – потрібно просто знати, що Він є, що Він є всюди і що Він є Один на ввесь Всесвіт. Знати про це – і все. А жити так, як Він підказує твоєму нутру. Це якщо стисло.
– Хм… Цікаво… сорок чотири тисячі нуль перший… це займе трохи часу… Ви почекайте… за дверима, будь ласка… ми Вас покличемо.
– Даруйте, а що це був за іспит?
– Якщо тобі не сказали, значить ти не пройшов. Кажуть, що хто проходить, тому кажуть, і взагалі – вони сюди більше не виходять.
– Мені сказали зачекати за дверима, вони покличуть, ось я і вийшов туди, звідки зайшов.
– Вибачте, що встряю, кажуть, що НАСА знайшло недалеку планету, точно як Земля, і там точно такі ж люди і звірі, як і в нас, але всі ще на первісному етапі – навіть мамонти ще є, а люди тільки-тільки вогонь навчилися із собою носити. І тих, хто покаже їм колесо і руду, вже знайшли, а тепер шукають Іллю з Ісусом…
24.12.2022 – 07.01.2023
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2023
автор: Щєпкін Сергій