За нею сумувати
– це нормально.
Людина ця була в твоїм житті.
І більше ніж реально,
І зовсім не формально,
Лишилась в спогадах
Та висне в забутті.
Ти згадуєш її щодня, щоночі,
А може робиш це і зовсім
Мимоволі.
Думками вона поряд, її очі,
І сміх, і знову спогад.
Спогад долі.
Однак згадай чому ви розлучились,
Згадай причину,
Досить буть наївним.
Щемить? Болить?
І серце знов забилось?
І спогади вже інші, не добірні?
Не намагайся повернути все – це зайве.
Не ображайсь, не тримай зла, бо дуже грішно.
Лиш відпусти.
– це добре.
– це нормально.
Будь собі вірним,
І будь до себе ніжним.
Усі ці люди, яких згадуєш щодня,
– вони пішли.
Їх слід простиг
І навіть не зостався.
Вони урок на все твоє життя.
Шануйсь. Іди вперед. Не обертайся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2023
автор: Анна Стейша