В моє життя ввірвалась осінь
Загадкова, велична, строката.
Сховала смуток у покосі,
Хоч барвами ти так багата.
Давно чекала любу гостю,
Сідай ти близенько та відпочинь.
Я постелю духм'яну постіль,
Мою ти свиту на плечі накинь.
Нині вітер гуде неспинно,
Зриваючи все листя і гілки.
Вони летять, мов безневинно,
А з ними і усі мої думки.
Спасибі, осінь, що спинила.
Поглянувши у спокої назад,
Була б в життя своє впустила
Безжальний потяг цих холодних зрад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2023
автор: Незламна