Від шоломів до танків та ракет,
від «Україна ляже за неділю»,*
до перших шпальт інету та газет,
до світового «в Україну вірю!»
з мільйонів вуст... До сказу ворогів,
які вже майже рік не можуть взяти
не те що Київ, як їм "пу" велів,
малесенький Бахмут... Їм варто б знати
що ворогам не квіти, не хліб-сіль,
не рушники, а кулі та прокльони
посипляться назустріч звідусіль,
що в складчину скупатимемо дрони...
Хто каже на росії, що не знав
нічого про війну – брехливі суки!
бо кожен до інету доступ мав,
й не повсихали голови та руки
у пошуку наклацати «Війна»,
й дивитися «відоси» та читати,
без симоньянш брехливого лайна,
що їх женуть, мов стадо помирати .
Онлайн-війна. Та це не гра, життя!
Не танчики в 3-D на моніторі, –
реальне вбивство. Орків каяття
постфактум, не розрадять наше горе.
Нам без різниці - знають а чи ні:
«за що», «чому»... Свинцю не пожалієм,
за те, що живемо в онлайн-війні,
за те, що без сирен ми жити мрієм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2023
автор: Леонид Жмурко