Просила в дуба яблук. Надарма.
Ставала на коліна, лила сльози.
Могутній шелестів, спадали роси,
Та яблук не давав, бо їх не мав.
Просила розуміння у козла.
Швидкий бодався і брикав ногами.
На те він і козел, не Далай Лама.
Я ж дивувалась, доля чом так зла.
Була наївна, думала любов
З козла робить святого чоловіка.
Чим Бог створив – лишитись тим до віку.
Скорися, не зламати цих основ.
В людському тілі теж буває звір.
Гарчі, кусай, або зализуй рани.
Рівність людей – припудрена омана.
У всякого свій дозволів набір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2023
автор: Пісаренчиха