Шахіди… знову летять шахіди,
Недоумки! Ви рашистські гниди,
Спиніться врешті! Що мізків нема?
Заради чого, кривава війна!?
Земель мало? Свою занедбали,
Шкребе заздрість, бо хати – підвали?
Із дерева ср*льники надворі,
Вина…чия? Жити, як злидарі,
Напевно, до вподоби віками,
Різниця, ось така у нас з вами!
Город.. краса, лише звеселяйся,
Трава по пояс, то ж розгуляйся,
Втішає душу пляшка горілки,
Смакують закусь… жадливі бджілки.
Комахи в стаканах - теж закусон,
Вже очі п’янкі, пісні в унісон,
Капуста, кисляк, аж душу бодрить,
Від радості, то як же й не засмалить,
Єдина росія - дружня сім’я,
То лиш по Тб, насправді ж фі*ня!
Яке виховання? В мізках колапс,
Одне спасіння - домашній (шнапс),
І дум не зібрать, а далі - прірва,
У бражці давно втопилась віра.
Князі й люди, по різні береги,
Комусь, це життя може й до снаги,
Поглянь у якому ти столітті?
На жаль у загнившому суцвітті,
Імла й морок, у всі душі в’ївся,
Народ, де вчений? Жаль, перевівся.
Зомбованим - море по коліна,
В руїнах… стогне, плаче країна,
Шахіди…знову летять шахіди,
О Боже, спаси нас, позбав біди!
01.01.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2023
автор: Ніна Незламна