Не спиться. Сон війні віддам
під вітру жалібне виття.
Десь там – штурмують Соледар –
Снаряди рвуться і життя.
Весь край кривавих божевіль
від безпорадності завмер.
І гасне погляд сніжних вій,
у тих, кого збирає смерть.
За штурмом штурм у мерзлоті,
яскраві спалахи різкі,
там не лишилось цілих стін…
Звитяжний дух захисників
тримає пекло. Лють зими
Змішала вибухи і люд.
О Боже, Боже… де ж той мир?
Не сплю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2023
автор: Білоозерянська Чайка