Вона добре вміла читати думки
І зовсім не вміла казати неправди.
Вона викладала слова у рядки
І часто не знала, як дати їм ради.
І кожну любила, з отриманих ран -
По них ворожила, розкинувши карти.
І знала, як розчерком свого пера
По білому чорним любов малювати.
Вона мала купу нерідних імен
І зовсім не знала, яке її власне,
Просила у неба щасливих знамень,
Та не одягала святенницьку рясу.
Вона прожила кільканадцять життів,
Завжди приземлялася чітко на лапи.
Любила людей, трохи менш за котів,
Сама по собі полюбляла гуляти.
Боялася лоскоту більше за біль
І мала завжди у кишенях цукерки,
І каву вважала за фірмовий стиль,
Коли на губах ароматно і терпко.
Вона добре вміла читати думки.
По них ворожила, розкинувши карти.
І переплітала слова у рядки,
Щоб тонко любов'ю життя змалювати.
#Ма_Річка #вогник #руденька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2023
автор: Марічка :)