спіткало: уламки моїх бастіонів,
як бите свічадо, блищать на землі.
тепер ти у жилах, кінцівках, у скронях
рахманно пульсуєш. талан мій чи ні?
керуєш думками, сочишся крізь ребра
пекучою магмою глибше в нутро.
у тебе є доступ, щось ніби "Церебро",
зугарний мій майстре, тобі все дано!
накажеш померти чи пасти від сказу —
я віхтем покірно до габ підійду
і кинусь з бескиддя, бо вірю, що разом
лиш поряд з тобою і тіло, і дух.
захланно ковтаю хвилини, хоч кінви
замало, щоб спрагу втопити мою.
тривоги згубила, вернуться — то вирву.
Рішила. Te quiero. Je t'aime. I love you.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2023
автор: Anastasiiith