Знов усміх розтанув у височині,
Туди віднесли божі Янголи душу...
Ці хлопці не раз Смерті мовили:"Ні!",
На "вдобренім" "Градами" клаптику суші.
Як леви боролись за землю свою,
Хоч мирно на ній звикли змалечку жити.
За обрій ідуть, як герої, — в бою,
Щоб тут, як колись, колосилося жито.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2023
автор: Патара