Рабів до РАЮ не впукають

[b]Якщо  мене  не  стане,  я  піду…
Піду    у  далечінь  захмарну  синю.
То  попросіть,  щоби  відвів  біду,
Бо  молитва  оця  мені  не  силу..

Просіть  у  молитвах,  про  все  просіть,
Щоби  вогні  любові  не  згасали,
Щоб  більшого  насилля  ми  не  знали.
Й  життям,  достойним,  праведним  живіть…

А  раптом  куля,  й  не  поталанить.
В  бою  останнім  я  піду  у  вирій.
Тоді  за  мене  Господа  просіть,
Спускаючи  до  Раю  по  Тисині.

Святий  Апостол  на  моїм  шляху,
Мене  зупинить  й  строго  запитає,
- «Чому  ти  тут»?
- «Та  в  пеклі  я  в  же  був!
    А  в  нас  рабів  до  РАЮ  не  впускають»…[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2023
автор: CONSTANTINOPOLIS