місто, в яке не хочеш вертатись

тут  бились  коліна,  кришилось  серце,
тут  зустрічі  вад  і  знаходжень  герці,
тут  смерть  у  Таро  випадає  часто,
тут  все,  що  є  світле  —  стає  баластом  .  

я  чхала  на  моду  і  "Ґуччі-ґуру",
ЦЕ  місто  зробило  мене  обскуром,
як  мак  у  макітрі,  топтало,  терло,
лишило  на  згадку  лиш  шрам  і  сквéрну.  

ЦЕ  місто  —  сновида,  туманом  вите,
причина  вагань,  і  від  них  дуріти,
розкопок,  немов  пірамід  у  Гізі,
ниряння  у  вихор  само-ревізій.  

ЦЕ  місто  ввібрало  криваві  сльози,
що  лютий  у  ґрунті  їх  підморозив,
січневі  прощання  і  вічний  спокій,
застиглі  в  повітрі  слова  жорстокі.  

воно  горокракси  вбиває  вперто
і  змушує  камінь  Сізіфів  перти,
цю  ношу  нести  до  скінчення  віку,
тому  я  до  нього  ніяк  не  звикну.  

тому  я  тікаю  подібно  миші,
і  мрії  —  єдине,  що  в  нім  залишу.


поховані  мрії  під  стóсом  пилу,
мінорною  гамою  тихо  линуть...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2023
автор: Anastasiiith