Коли сили мовчати немає давно
І терпіння уже через край,
Коли горло клубок гіркий розриває,
Ти згадай, що ми - сталь.
Коли гострі слова наче леза ножів
Лущать шкіру твою мов емаль,
Коли голос зірвав і мовчиш в самоті,
Ти про себе кажи: ми - сталь.
Коли туга проникла до мозку кісток
Й сльози сипляться наче кришталь,
Як би темно не було щораз навкруги,
Не забудь лиш одне: ми - сталь.
І коли на уламках світів ти один
Триматимеш свій Грааль,
Пам'ятай, що вдалося здолати усе,
Завдяки лиш тому, що ти - сталь.
В цій трагедії буде щасливий кінець
І завіса спаде мов вуаль,
Засіяє світанок вкотре для нас,
Знаєш чому? Бо ми - сталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2023
автор: mechanical_patriot