Пече в грудях, на серці камінь
і очі застилає пил –
я з перебитими руками
лежу в руїнах поміж тіл…
Сусіди рядом, діти, внуки,
хто стогне ще, а хтось помер…
Невже?. Невже оті тварюки
і далі житимуть тепер?!
Бомбити будуть і надалі
цинічно неповинний люд…
Немає більших аномалій,
ніж цей злочинний план іуд!
Куди ж ти дивишся, суспільство?
Нас убиває терорист!
Чи нині вже оте насильство
лише маневр, військовий хист?!
Це ж геноцид всього народу,
найтяжчий злочин на Землі!
Кому останеться свобода,
як він розтане у імлі?!.
Чому піджали тихо крила,
немає досі дій твердих?
Адже щитом живим закрила
вас Україна від орди!.
Немає честі в супостата,
сьогодні ми, а завтра – ви!
Народам світу треба встати
і захиститись від москви!
15.01.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2023
автор: Олександр Мачула