Час крає життя,
Дивно крає.
Те що відрізав,
Не можна взяти назад.
Якось прилаштувати,
Як це роблять,
Хірурги, зашиваючи рани.
Час масакрує все,
Йому не до вподоби життя,
Навіть найменшої комахи,
Чи найтоншої стеблини.
Дивлячись на цвинтарі
На гроби, як палати,
Мені стає дивно.
Невже ті, що там лежать,
Ще можуть виграти
Битву з часом.
Як би не так,
Мрії котрі,
Точно не збудуться.
(Верлібр)
9 січня 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2023
автор: Володимир Кепич