По ходу п’єси

[i]  (лімерики)    
                                                       «  Буде  те,  що  два-три  роки
                                                                                                               не  на  часі...»[/i]
                                                                                                                                         Ждун        
 ***
А  на  раші  смакують  видовище  –  
смертоносний  удар  у  Дніпрі...  
ЗМІєсховище  
і  арєстовіча
оцінили  кроти  й  упирі.  

 ***
А  на  фіґню  не  вистачає  злості,  
аж  поки  не  потоне  у  багні
і  на  погості
перетліють  кості
ворожі  у  антоновім  вогні.  

 ***
А  на  тавриді  місце  є  таємне,  
де  голку  переховує  кощій...  
 та  це  нікчемне,  
буйне  і  скажене  
до  себе  в  пекло  забирає  Вій.  

 ***
А  в  челяді  зеленої  чесноти
котуються  на  рівні  фаберже,  
допоки  боти,  
блогери  й  сексоти
висиджують  нове  опезеже.  

 ***
А  у  ОПе  одні  говоруни
та  ще  й  у  Раді,  наче,  їхні  слуги,  
але  вони
усе  таки  ждуни,  
а  деякі  усе  іще  –  папуги.  

 ***
А  лідери  думок  і  суєти  
кульгають  у  полеміці  етерній...  
то  як  іти  
до  спільної  мети,  
коли  смаки  і  цілі  протилежні?  

 [b][i]Реалії[/i][/b]
А  я  їх  не  рубаю,  але  мушу
нагадувати  в  дусі  рубаї  –
якщо  ти  маєш  душу
невмирущу,  
не  продавай  дияволу  її.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2023
автор: I.Teрен