Зажура щодня павучком
Плете павутиння для дум.
Час смикає, ніби смичком,
Тендітних торкаючись струн
Буття, що палає від слів,
Які обумовлюють рух.
А вечір стліваючи, млів,
Бо сходив опівночі дух...
Життя ніби віолончель –
Час водить по струнах смичком.
Та серце скорив менестрель
Під гру на віолі щипком...
27.07.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2023
автор: Олена Студникова