В поривах вітру я знайду розраду
Розправлю крила й просто полечу
Над горами, що зводять до плачу
У вирію рясного зорепаду.
Блаженством є іти вперед крізь бурі
Щоб грім гримів, ревли потоки рік.
І чхать на те, що хтось колись прорік,
Лише не чхать на помилки минулі
Життя бентежне. Іноді на мить
Розслабишся, аж раптом заштормить,
А тихі будні наче лід розтануть.
Важливо не зламатися і вгору
Здійнятися, відчути міць простору,
Бо лиш в польоті крила виростають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2023
автор: Iluha