Я вже не знаю скільки часу
З пори тієї знов минуло.
І скла уламки так невчасно
Перед очима промайнули.
Як із душі краплинки крові
Стікають вниз разом з сльозами,
Чужі, нерідні, втім чудові
За спинами уже з ножами.
Стоять, чекаючи на тебе,
Мене давно вже дочекались.
І в журавлях осіннє небо
Вже іншим нечужим дісталось.
Я промовчу, кричати пізно,
А інші все: „ Якого біса?! „
Фінал до серця надто тісно.
Аплодисменти. Все. Завіса...
2004 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=97129
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.10.2008
автор: LadyMoon