[i](художній переклад)[/i]
Захід сонця вже догора,
Є зірки де-не-де,
Під березою жду сама,
Може милий прийде.
Запитаю в берізоньки:
Нащо щастя згубив?
Чи не видно доріженьки?
А чи він не любив?
Я від щастя затьмарена,
По слідах його йшла,
Під зеленими вітами,
Я кохання знайшла.
Подруга білокорая
На світанку мовчить
Сльози ллю тепер з горя я,
Моє серце болить.
18.01.2023
[b]ОРИГІНАЛ:[/b]
БЕРЕЗОНЬКА
Муз. С.Смирнова, сл.Норда.
Догорал за рекой закат,
В небе звезд хоровод.
Я с березонькой жду опять.
Может милый придет.
Ты поведай березонька,
Как он счастья забыл.
Заросла ли дороженька,
Иль совсем не любил.
Я от счастья безвольная,
Шла повсюду за ним.
Помнишь ты белоствольная,
Ночи те до зори.
Но подружка кудрявая,
Промолчала в ответ.
Занялась зорька алая.
Только милого нет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2023
автор: Інна Рубан-Оленіч