Дивлюся з вікна на дитячий майданчик – там діти
На гойдалках виснуть, дню шиють зі сміху корсет.
Канікули в них. Хоч війна шле їм також привіти –
Сигнали тривоги і злети ворожих ракет.
Та все ж є в них дім, а у ньому – матуся і тато.
Хоч в деяких татки – військовими у ЗСУ.
Та нені – досяжні, їх можуть вони обіймати
І навпіл ділити із ними і радощі, й сум.
А як бути тим діточкам, в яких горе – горою,
Бо дім їх в руїнах, батьків знищив рашофашист?
Хто їм тепер нерви відкриті покриє корою,
Поможе освіту здобути, розвинути хист?
О, світе, рішучість до дій влий, рятуй Україну,
Будь братом їй вірним, додай сили їй до ходи.
Верба засльозилась. Схилилась додолу калина.
В дітей сіль на віях від страху, безсоння, біди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)