Сукня кольору волошок
Наче квітка поміж трав...
Томний погляд долу впав:
Боже пра́вий! Милуй, Боже!
Сум вчувається у лузі –
Стогін в просторі душі,
Що торкалася межі
Чи в здоровому бо глузді...
Хай там як, та в серці туга,
Ре́мствування та журба.
Далеч хмарна та ряба,
Вітер збільшує напругу.
Літо майже промайнуло –
Терен дав свої плоди.
Вдосталь утекло води –
Що було, вже те минуло.
Серпень згортує пожитки
Та прямує на вокзал.
Полум'ям вогонь злизав
Мотлох сподівань зужитих.
Та чомусь зазнала жалю –
Мабуть, щось не до ладу,
Щось турбує молоду –
Сльози наче із кришталю.
Сукня кольору волошок
Наче квітка поміж трав...
Томний погляд долу впав:
Боже пра́вий! Милуй, Боже!
08.08.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: Олена Студникова