Я не вірю, що це випадковість,
Кожен має свій хрест донести,
Ми закопуєм в землю хрести
І питаємо вбивців про совість.
Хто несе в Україну цю смерть,
Вірить в Бога і молиться щиро,
У них совісті менше як в звіра:
Вони тішаться кількості жертв.
Вони ходять десь тут серед нас,
Посміхаються, з нами говорять,
Співчувають фальшиво нам в горі,
Те фальшиве, все ж викриє час.
Всіх вас, вбивці, чекатиме суд,
Що земний? Замала вам ця міра,
Не питайте чи совість є в звіра,
Бачить Бог, всю їх підлості суть.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: синяк