Шкарпетки
Колись студентом я, по блату на базарі,
Придбав однакових шкарпеток двісті пар.
Без смужечок, малюнків і так далі,
Усі як близнюки, не відрізнить радар.
І що скажу вам, браття й сестри,
Багато хто з вас піднімав мене на сміх,
Ішли роки, мелькали сесії, семестри,
А з із того, все натішитись не міг.
Дивіться – десь в громадській пральні,
Згубилася шкарпетка, може й дві.
Так ось, ця втрата, в сенсі, у глобальнім,
Виходячи із кількості, не напсує мені.
Коли я чисті, випрані шкарпетки,
До торби відправляю – раз і два.
Не парюсь про відтінки й етикетки,
Для того, щоб з них парочка була.
Коту їх красти швидко набридає,
Хоч двадцять штук поцуп, усе дарма.
Тим більше, вкрадене ніхто і не шукає,
Поки заначка не проявилася сама.
Нарешті, раптом дірка десь знайдеться,
Для другої шкарпетки - це кінець життя.
Моїм, заміна без проблем знайдеться,
Усі ж однакові, у всіх є майбуття!
Ви скажете: - Ти бач, придумав хитро!
Цей хлопець, видно, не з простих.
Я відповім: - У нас таке повітря,
В Одесі ви знайдете й не таких!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: Костянтин Вишневський