Нема краю без звичаю,
Нема болей без сльози...
Я погане не сприймаю,
Нема року без зими...
У зимі давно живу я,
Хоч і холодно бува,
Усі свята я святкую,
Кожне свято оживля...
Свят у січні вистачає,
Це відомо нам усім,
Кожне свято я стрічаю,
І пишу пісні й вірші...
Хоч Різдво уже минуло,
За вікном в нас ще зима...
Відчуття ще не заснули,
Ще й фантазія жива...
Не лякає мене вітер,
Не ляклива ж бо я є...
Не далеко уже й квітень,
Весна радість принесе...
Весна пахощами гарна,
І багата на квітки...
Кожним днем вона прекрасна,
То ж рости, працюй, живи...
За весною прийде літо,
А точніше - прилетить,
Звеселять нас квіти й діти,
Й легше стане всім нам жить...
Кажуть: влітку й качка прачка,
Не гуляй, дивись, живи,
І щодня працюй будь - ласка,
Все, що всмієш, те й роби...
Ну, а те , що ще не вмієш,
Вчись робити залюбки,
Як навчишся, зрозумієш,
Що все можна осягти...
Нема краю без звичаю,
Болі є і без війни,
Я усім - усім бажаю,
Ждіть тепла ції весни!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: геометрія