Морозить душу і трясе безбожно...
Чому все так?... Ніхто не відповість...
Можливо це спадковість що тривожно?
А може в цьому якась блага вість?
Кричу так тихо... Сурми засурмили...
Вони одні лиш знають як болить...
Коли кохаєш якщо й цвяхи вбили...
У саму глиб де рана ще кровить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: Женьшень