Іноді… (декілька таємних історій із життя однієї жінки) - VІІ

                                                   [i]  Іноді  достатньо  одного  погляду  в  очі  людині,  щоб  зрозуміти:
                                                                                                                                             ваші  долі  нерозривно  пов’язані[/i]
                                                                                             
                                                                                             [b]  Історія  сьома[/b]

Жінка  п’ятдесяти  років  сиділа  на  лаві  у  сквері  під  тінистим  розлогим  деревом  (чи  клен,  чи  абрикоса,  не  звернула  уваги)  і  слідкувала  за  своїм  малим  онуком.  Хлопчику  тільки  три  з  половиною  рочки,  а  воно  таке  вже  вперте,  що  намагається  домогтися  поставленої  мети  за  будь-яку  ціну.  Ось  і  зараз  мале  хлоп’я  дерлося  на  слизьку  гірку  з  протилежного  боку.  Сходинки  спеціально  ігнорувалися,  бо  залазити  на  гірку,  щоб  просто  з’їхати  з  неї,  вже  не  цікаво.  
-  Онучку,  йди-но  до  мене,  щось  цікаве  розповім,  -  покликала,  бо  боялася,  що  той  врешті-решт  наб’є  собі  лоба.
-  Та  зараз!  Бабусю,  хіба  ти  не  бачиш?  Я  зай-ня-тий!  –  по  складам  сповістив  онук.
-  Тоді  будь  обережнішим,  слідкуй  за  своїми  рухами,  -  не  полишила  наставляти  хлопчика  жінка.    
-  Я  і  так  обе-реж-ний!  –  знову  розтягуючи  слово  сказав  той.
І  в  цю  мить  з  верху  гірки  почав  з’їжджати  інший  малюк,  але  трохи  старшого  віку.  Звісно,  штовхнув  її  онука  вбік.  Той  встиг  зіскочити  з  гірки.  
-  Ти  дурникуватий!  –  почула  від  свого  малого.  Незнайомий  хлопчик  не  на  жарт  образився:
-  А  ти  тут  сам,  чи  з  кимось?  –  спитав  серйозно  свого  кривдника.
Онук  махнув  рукою  кудись  у  бік  лавиць:
-  З  бабусею,  -  і  довірливо  посміхнувся  у  відповідь.
Ображений  хлопчик  підійшов  до  однієї  з  лав,  на  якій  сиділа  старенька  зморщена  бабця:
-  У  вас  є  онук  у  синіх  штанцях?
-  Га?  Що?  –  та  підсліпувато  мружила  очі,  -  у  мене  тільки  онучка  Лєрочка.  А  що  ти  хотів?  Цукерку?  
Та  той  уже  відійшов  убік.  Його  погляд  ковзнув  і  по  жінці  на  сусідній  лаві,  але  чомусь  до  неї  підійти  хлопчик  уже  не  наважився.  
Жінка  у  цей  час  встала  і  пішла  до  свого  маленького  онука,  який  знову  намагався  залізти  на  гірку  з  протилежного  боку.  Взяла  його  на  руки,  погладила  по  голівці,  поцілувала  у  м’яку  щічку.  Малий  спробував  пручатися,  але  відчув  ласку  бабусі,  притулив  лоба  до  її  плеча  і  на  мить  завмер.  Ця  ідилія  спорідненості  душ  була  раптом  порушена.  Незнайомий  хлопчик  доволі  нахабно  шарпав  жінку  за  руку.
-  Це  ваш  хлопчик?  –  спитав  занадто  серйозно,  як  для  свого  малого  віку.
-  Так,  це  мій  онук,  -  з  любов’ю  призналася  жінка  і  погладила  маленького  по  голівці,  яка  довірливо  пригрілася  на  її  плечі.
-  Ви  знаєте,  а  він  мене  обізвав  «дурникуватим»!  –  майже  крикнув  розпачливо  скривджений.
-  А  чому  ж  ти  не  попередив  малого,  що  будеш  з’їжджати  з  гірки?  Ти  ж  бачив,  що  він  менший  і  грається?  Треба  було  зачекати,  поки  дитина  відійде  від  гірки,  і  можна  буде  спокійно  з’їхати.  Тебе  цьому  не  вчила  твоя  бабуся?  –  у  свою  чергу  запитала  жінка.  –  Ти  отримав  те,  що  заслужив.
Хлопчик  здивовано  поглянув  на  чужу  бабусю  і  мовчки  пішов  із  майданчика.  А  жінка  міцно  притисла  до  грудей  свій  скарб  –  єдиного  онучка,  і  почала  наспівувати  йому  колискову.  Малюк  задоволено  мружив  оченята,  позіхав  і  грівся  у  теплих  хвилях  любові  рідної  йому  людини.
-  Я  тебе  так  сильно  люблю,  буду  завжди  захищати,  -  почула  жінка  тихий  шепіт  дитини.  
                                                                                                                                                                                                 2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2023
автор: Ірина Вірна