Я поряд навічно, але безнастанно.
Чую, як потяг не гріє сердець,
Теплими тінями лиш огортає
І далі бездонно прямує в кінець.
Пахощі в'януть у темній оправі.
Скельця немовби сумлінно живі...
Розносяться дикі, небачені далі,
А рАзом із ними - і наші світи...
Керовані потяги б'ються з вітрами,
Тільки у цьОму немає потреб-
Щастя зосталося там, за мостами,
Де вічно стоятиме твій силует...
17.01.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2023
автор: Сара Ґоллард