Зима надій і сподівань,
Смичок підтягує скрипаль
А серце рветься мов струна,
Скажіть навіщо ця війна?!
Скрипка хоча й в міцних руках,
Тривожно, сльози на очах,
Грізні, сумні, линуть звуки,
Не розридатись - душі муки.
Як пережити, прийняти,
Коли дитя хоронить мати,
Коли будинки в руїнах.
І смерть з косою несе жах.
А думка, думка ніби птах!
Рашистська наволочь спинись!
Отверезій, чи мо» проспись!
Напевно в душах буревій,
Чи біс вселився?Ти не смій!
Вщент зруйнувати навкруг все,
Згадай писання, є святе!
Чи ти, зростав серед вовків,
З думками жив серед віків,
Прогавив ти, років триста?
Твоя стежина терниста.
Прийшов з війною - сам згинеш,
Скрізь злодіяння, ти чиниш,
Та знай настане час розплат,
Народ козацький не здолать!
Зима надій і сподівань,
Смичок відтягує скрипаль,
Звуки в мінорі - розпач, сум,
Душа кричить - по тілу струм,
Нестерпний біль ранить серця.
20.01.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2023
автор: Ніна Незламна