Сріблястий дощ душі омиває
І біжить струмками у синю даль.
За минулим сльози проливає,
Ховає вечір у сіру вуаль.
А прохолодний вітерець не спить,
Він розгойдує зимові хмари.
Та із дощиком мило гомонить,
Зібрав докупи білі отари.
Зимовий дощ по дахах стугонить,
Вмиває деревам білі скроні.
А думи в кам'яниці ув'язнить,
І наші мрії будуть в полоні.
Втікають краплі по твоїм вікні,
Малюють особливу картину.
Вони кричать щосили - ні війні,
Хай Бог розвіє сіру рутину...
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2023
автор: Віктор Варварич