А десь вгорі між тополями
Блукало Сонечко й до нас –
Несло тепло разом з вітрами,
З вудками й з нами – Дід Панас.
Плотву ловив найкраще в світі,
Наживку може чаклував?
Серед розмов, у теплім літі,
Він мудрі речі нам казав.
З солом’яного капелюха,
Як із під стріхи подивлявсь,
Ховались в білих пасмах вуха,
Тихенько в вуса він сміявсь.
Завжди веселий, сміхотливий –
Швець черевик на пів села,
Дню кожному він був щасливий,
Тож доля по життю вела.
Ми в нього вчилися терпінню –
Доводить справу до кінця,
Багато в чому знати вмінню,
Як збільшить світло каганця.
Майстерно як ловить, не заздрить –
На дні, чи вище хліб хвата?
На ватрі рибку як зажарить
І м’ясо відділить з хребта.
Тож Дід Панас для нас професор,
На всі питання – відповідь!
Знав хмар й дощів усі процеси,
Свинець для чого, а чи мідь?
Ось вже і сонечко сідало
Аж за яри Юрківських гір,
А ми батькам розповідали –
Де ми були до самих зір…
21.01.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2023
автор: Променистий менестрель