ВІН: Без тебе я, мов човен без вітрил,
Що заблукав, пливе за течією.
Усі б моря на світі переплив,
Аби ти стала гаванню моєю.
Та я б всі перепони подолав.
Я б не злякавсь вітрів і хвиль бурхливих,
Бо над усе на світі я бажав
Тонути у очах твоїх щасливих.
Цілунок сонця ‒ поцілунок твій.
Вуста солодші за медовий трунок.
Повір мені, а сумніви розвій ‒
Любові це єдиний порятунок.
Злітають пелюстками з вуст терпких
Твої слова трояндово-жагучі
І горнуться до теплих вуст моїх,
Таких як ти, закохано-квітучих.
ВОНА: І як раніш без тебе я жила...
Увесь мій світ наповнюєш собою.
Де б ти не був і де б я не була ‒
Я завжди буду подумки з тобою.
За тебе, милий, Бога я молю.
Коли ти поряд, я, немов літаю…
Не забувай: я так тебе люблю -
Як більш ніхто на світі не кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2023
автор: Люба Вишневецька