Покинуті надії, сподівання, мрії
Блукають згублено серед людей.
Шукають своїх власників у вірі,
Що приймуть їх назад у сьогодень.
Вони готові справдитись, здійснитись,
Лише прийміть, не покидайте їх.
Без них людині дуже важко жити,
Адже ввібрали в себе теплоту душі.
Надії, сподівання, мрії, не губіться.
В цей час, важкий для нас, цінніші у рази
Ви стали, адже спокій лише сниться,
Вже майже рік, на українській вогняній землі.
Коли трагедії лише зростають скрізь,
Загибелі невинних крають серце,
Війна так розійшлась, що набирає міць,
То важко сподіватись, що скінчи֜ться все це.
Ніщо не вічне, закінчи֜ться ця війна,
Зненацька завітавши, несподівано й піде.
Наза֜вжди забере жахливі сни вона,
Повержена, розбита нанівець зійде…
Живіть у кожному, надії, сподівання, мрії,
Притягуйте скорішу Перемогу нам
Над злом пекельним, вбивши темні сили,
Бо маєте ви міць, що ворогу не по зубам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2023
автор: ЭленБрус