Є таке місце в глибині
На рифах душ, десь там на дні,
Яке веде тебе по світу
І задає оту орбіту,
Що притаманна лиш тобі
Й треба признатися собі,
Заносить нас на віражах,
Коли кермо не в тих руках,
Бо ми його самі віддали,
А може експопріювали?
Й ти (куди хочеш) вже не йдеш,
Тіло колдобами ведеш
Не по призначеній орбіті.
Світило де? Було в зеніті?
Але й на тих кривих стежках
Є місце де скидаєм втому,
Коли вертаємось додому.
Втома спадає, мов луска,
Коли натруджена рука
Торкнеться мокрого чола
І перепалена зола
ОпАде, весь вогонь віддавши,
Повітрю чистому проклавши
Дорогу у прийдешні дні,
Які судилося, земні...
17.01.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2023
автор: Олекса Терен