Який захолоджений світ! які відморожені усі! як не славлять
щоденно і щохвилинно Христа! бо не люблять, бо як люблять —
кожним диханням славлять...
Одне ім’я, кого люблять, солодить всю людину і не
хоче залишати уст... і я двадцять літ відігрівав серце моє від
захолодження «чудовіщним»(!) надміром менталу...
Ковалевич Сергій прийшов до солоду молитви лише в цей
Піст, жахлива доля всієї інтелігенції...
Те, що знає молильник мистецтвом всіх мистецтв —
молитвою — не розповісти словами, таких слів нема, хоча я не
сягнув найвищої: чистої. Каже Клим: хто за нас тут молиться?
Двоє, чи троє.
З благословення Господа Христа я молюсь за Ольгу Сєдакову
з початку березня. Св. Серафим Саровський за моєю молитвою і
проханням молиться за спасіння Коротича... Мудрі все зрозуміли.
Бог дав благодать? Всі матеріальні цінності світу не варті її,
багато хто відає це... Проте «більшовики» — менталом відають
інше.
Все надалі вам — зберігання благодаті.
І побільшення здобутку благодаті.
248
На всі запитання мудрий може відповісти одним — «Так».
Запитання показує рівень усвідомлень того, хто
запитує...
По-вищому не можна відповідати: запитуючий свідчить про
свій рівень, ламати його вищим і невпізнаваним і незвіданим — не
правильно.
Тому європеїзм ментальних земностей і ментальних вимагань
дати ментальні пояснення Бога і благодаті — клоунада...
Заради Христа для тих, хто потребує як втопаючий ковтка
повітря й поміччю Божою вискочити, аби «ровєннік уст своїх над
мною не замкнув» — зачіпочка, сходиночка напрошується,
ментальна, та даю: як не біля ніг вчителя — ментально на всі-всі
запитання слід відповідати: «Так, так, — і трішки не так»... бо у
відноснім світі — буде «За що боролись, на те напоролись», бо
абсолютна єдина відповідь мишами, муляжами і вітрогонами не
сприйметься: «Христос воскрес», можливо — і ніби християнами
великими.
...Каже композитор Сильвестров: кулаком в лоб! — і запитань
нема до Бетховена... щодо музики його.
Режисер Кшиштоф Зануссі сказав: все життя займавсь не чим
слід, тепер прозрів.
Задля виструнченості, що набуває зціленості: єдине на
потребу вам — зберігання благодаті...
Можуть в розвитку ситуації виникати певні можливості
доторкнутися до Христа серцем... Треба вчитися серцем
розпізнавати ситуації: брати в них участь, чи не брати в них
участі, є доторкання Христа, чи без Христа вони...
Розпізнати гордість свого ума принципово
неможливо, тому Христос посилає іншу людину
доторкнутись Вас жахливо — зрушити з статичної
«мертвої точки» (я писав про це рік назад, пошукайте). Хай, для
прикладу, хтось з великих наважиться і дуже скоро це спрацює:
добрі плоди будуть.
Любов Христа і любов моя допоможуть, дружба справжня від
мене, а невибрані — не зможуть і нявкнути (навколо, науки, навки-
мавки...). Христос любить всіх!
Благодать навчить усьому, бо і лише одна-однісінька думка,
як вона не зовсім по плану Божому, може зменшити благодаті
присутність, чи, за ще гіршу думку, благодать залишить людину.
Того не дай Бог...
249
То чемодан без ручки — те, що ви набули і вважаєте
європейською цінністю, не можете його покинути.
І навіть великі наївно попадались, не розпізнавши
пастки свого земнорозуму (свідчить о. Софроній у «Силуан»).
Монах найвищої культури розуму, з чистим умом, з волею
Христовою.
Не приварившись до Христа, відводяться
добровільно у далекі заблукання...
Чому Христа не впізнавали його апостоли після Воскресіння
Христа?
Невпізнаваний в декораціях цього причинно-наслідкового,
змісто-формного світу тварності — Бог, невидимий і
надсмисловий...
Щось дійшло? — пронизані?
Як не чути Христа у серці гаряче (гаряче! за любов творящу!
співтворчість) — все обман буде... Не маючи Самого Христа —
мають змісти клоунади, що не бачать через зовнішнє Христа, не
впізнають... відводяться.
Христос як ізвнурь не відкриється, не торкне новітньо — не
впізнаєш...
Пройняло?
Так щораз ( глибше!) , з незнаного...
Бог—Хрисос.
Бо змісти всередині серця Христові — первісна правда істини
(Христа-Боголюдини)...і завдяки цьому навчитесь звільнятись від
олже-змістів, що ними вполоняється, колотиться у великих муках
весь світ не-Христовий, без Христа Ісуса...
«Бог дает поэту в сердце представления... А вы делаете фарс,
«культурные»...» — сказав чиновнику Европи змучений
Пастернак, нікому не потрібний, бо він Христовий... Це і про мене.
Це випередження всіх і все, бо «Силуана» о. Софроній написав...у
виданнях попередніх казали — в 1947 році, а надрукував у 1954
році... А читав я, Бог подав, у 1991 році. Інші втратили — скільки?
Зберігайте благодать.
Житимете.
Мати Божа молитвами Своїми веде нас, і виховує серце, і
спасає в Христі.
До Неї моліться найбільш і просіть, просіть...
17.4.2012 р.
( З книги "Живе в мені Христос", 2012, ел. др. : Ш,І.С. - Вікіпедія)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович