я ніколи не розуміла
як можна жити не біля ріки
так вона нас вимісила і виносила
щоб віддалити й зректися потім
чи не тому попри відстані
з нами стаються ці перетворення
в стан рідкий
позбавляють плоті
і над плесами літер
рука крізь руку пірнає в розмови
вербову ніч
довгі тіні від слів
перехоплюють найголовніше
наче ми сюди повернулись
щоби назовсім лишитись в ній
позаяк куди ж ще
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2023
автор: Єлена Дорофієвська