Ховати голову в минулого прозорість,
У сяйво вічності, у марево ілюзій.
В хрещенських водах полоскати совість
Під істину одвічну «люди – друзі».
Війна в набат б’є.
Не розбудить, ні.
З блаженністю корів блукає
Безвихідь у людських тілах.
І по собі всяк обирає:
Дочасна смерть,
Довічний страх.
Омани сон – не самий гірший вихід.
Жахи – не кожен витримає глузд.
Війна – бридкий покори й злиднів виплід.
Набат дратує пересічний люд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2023
автор: Пісаренчиха