Влада - Омана . За гріхи!
Горів місяць над вербою
Де стояли ми з тобою
Де хати зірки збирали
Мов за небом сумували
Небо ж там злилось з степами
І душа жила піснями
Кожен ранок у віконце
Усміхалось щиро сонце.
А тепер того немає.
Бо звели маєтки в гаї.
В нашім Раї все згноїли
Ті, що щиро не любили.
Не любили , не кохали,
Лише Волю закували,
Сина не свого згубили
Хати білені спалили!
У безодні небокраю
Діти не знайдуть їх Раю,
Лиш в грошах душа їх сита
А серця - мов те корито.
Їх Чумацький шлях степами
Проклина, словами мами
Тої неньки, України.
Що стоїть серед Руїни.
Катерина ...Катерино!
Чи яка друга дівчина?
Під вербою ти стояла,
Нащо серце відавала?
Нащо милого кохала,
Діток його зберігала?
Козаченька поховала,
Онучат любить навчала?
Онучата добре вчились
Закордоном загубились
Забулися ...вже й дорогу
До батьківського порогу!
Там ростуть маєтки влади
Де стояли біли хати.
Де верба колись хилилась -
Річка в яхтах загубилась
Верб нема, зірок немає
Місяць сумно споглядає
На Руїну Духу й Волі
На пекельні, душі, кволі.
То за що ж вмирали діти?
Чи за владне те корито?
За бездушні оті пики,
Чужорідні пейси й шлики?
Та й оте все лиш омана
Все ілюзія тиранів!
Що й самі не мають волі
Спокій в серці, дітям долі
Ан. БУК- СТЕФКО
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2023
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)