Останній лист, під кулі свист
Спішить додолу впасти
А я тягнуся, щоб його
Мотузкою зв'язати
Так непомітно прив'яжу
Щоб зиму протримався
І ось що я тобі скажу -
Ти сильний, не зламайся!
Земля - не люди, не зважай,
Що хтось тобі не радий
Там давно тирса в голові -
Шукай собі відраду.
Дніпро сам знає де тече
І де він починався.
І хай той погляд не пече -
Від того, хто продався.
Ти не за них стоїш - за нас!
За своїх маму й тата,
Що саме ти за нас стоїш -
Ми будемо пишатись.
Тим, що в окопах, у брудних
Ти ще і нас втішаєш.
Тим, що ти - наш і серед нас,
Що брат твій відлітає,
А ти лишаєшся і знов
Вперед ідеш сміливо.
Тож в твоїм серці хай любов
Клубиться терпеливо.
І хай вона в тобі живе
Міцніє з кожним кроком,
Додому скоро приведе
Й лишаться за порогом
Той біль, той страх,
Похмурі дні - криваві і жорстокі
І попелищ страшні вогні
І смерті тихі кроки...
Я мрію, що одного дня
Ти будеш, як раніше,
Займатись справами своїми
І чути мирну тишу.
Тримати рідних у обіймах
І зранку каву пити,
І кожним отаким моментом
Насправді дорожити.
Утихне біль і щем пройде
Лишиться світла пам'ять
Хай більш ніхто від нас не йде -
Хай Бог вас нам лишає.
Присвячую цей вірш моїм знайомим, які воюють на Сході і зустрічають там прихильників руського міра.
Хочеться послати їм все тепло, яке маю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2023
автор: Kлер Клер