Зустріч на шляху

Там,  де  немає  грані  ночі  й  дня,
Не  відчуваєш  сам  вже  і  страху’.
В  одному  з  рейдів,  як  лягла  імла,                
Раптово  вовк  з’явився  на  шляху.
 
В  його  очах  була  лиш  втома
Вже  від  всієї  крові  навкруги.
Без  власного  лишився  дому,
Де  його  діти  були  ще  живі.        
 
Набридло  навіть  вже  і  хижаку
На  ті  дивитися  смерті  жнива.
«Сірий,  проходь,  тебе  не  зачеплю.
Дісталось  і  тобі,  як  нам,  сповна».  

Побачив  це  він  по  моїх  очах,
Як  прочитав  весь  сум  я  і  в  його.
І  розминулись,  мов  вітри  в  степах,
Бо  з  ним  були  ми  світу  одного.
 
Та,  коли  вийшли  на  узбіччя,
Там,  де  колись  життя  буяло  –  
Немов  жахи  із  потойбіччя,
Село  розстріляне  лежало.
 
Спалили  все  рашисти  «градом»,
Один  лиш  попіл  та  руїни.
І  смерть  душила  своїм  чадом,
Як  трупний  сморід  з  домовини.

І  так  було  повсюди,  де  пройшли
Рашистські  окупанти  по  землі.
То  хто  насправді  –  люті  хижаки,
Як  ті  кремлівські  нелюди,  а  не  вовки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2023
автор: Юрій SH(Шторм)