Народе мій, ти мов осиротілий,
Ти мов атлант, що на своїх плечах
Тримаєш Рай, розквітлий і нетлінний,
Що полетить у небо, наче птах.
Розбий скелясті гори у душі,
Що поросли на тобі віковічно!
Бо ти свободи й благості рушій,
Бо дух гетьманський буде жити вічно!
Народе мій, ти мов старезний дуб,
Що небо підпираєш своїм духом.
Ти всього світу справжній вірний друг,
І завжди залишатимешся другом!
Ти оберіг, ти велич, ти митець!
Та досить більше так себе губити!
Ти кращого свого життя творець!
Тобі ще жити й жити, й жити, й жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2023
автор: Христина Браун