Як з"їхать з траси, до села дорога,
Вона у пам"яті моїй жива...
Тепер нема...А на душі тривога,
Стежини навіть заросли до тла...
А далі, ген он там за верболозом,
Сухі кущі бузку і бузини,
Стоять хати біленькі на сторожі,
Пооддаль там пасуться дві кози...
Колись були тут хати чепурненькі,
І лавочки в дворах і за двором,
Хатинки там стоять дуже низенькі,
І дим із димарів ще йде стовпом...
А трохи далі там ще є корови,
Прив"язані пасуться на траві,
Старенькі люди схилені до низу,
В них погляди і докори живі...
Кричати хочу: "Схаменися Путін,
Досить тобі людей наших вбивать,
Порядок наведи в своїй країні,
Бо й по тобі ворони вже кричать..."
Звертаюсь я нині до всього світу,
Щоб осудили Путіна усі,
І зупинили війни в усьому світі,
Всім буде легше жити на землі...
І малі села, так як і великі:
Не будуть світу жити заважать,
Вони не просять допомоги,
Й про свої біди не будуть кричать!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2023
автор: геометрія