Вот скажи мені, Їване,
Я туман, чи ми тумани?
Бо тако не сплю чєсом
І в думках повний облом,
Ну дивисє, як то є
Не збагне нутро моє.
Возьмем світло чи там газ,
Що послідні соки з нас
Тєгнут з жилами щорік
І вкорочуют нам вік.
Платимо більше ніж маєм,
В колєйці, в черзі вмліваєм,
Аби справно заплатити,
А нема вже за що жити.
Під землев там газу тьма,
Пробив дєрку й задарма,
За якусь копійку,
Тєгай за ту дійку.
Чи хтось його продукує?
Тилько повітрє надує,
А ти плати, Йване,
Як ти грошей стане.
Возьмем світло. Течут води
І турбіни не заводи
Круглий рік працуют
Й світло продукуют.
Вот хтось пхає тоту воду?
Тєгнут соки із народу
Світло, газ приватні стали
Наше в нас тако забрали,
Чи він той газ вироблєє?
На турбіну воду лєє?
Нє, щось траба заплатити,
Би турбіну помастити,
Би газ пхати по трубі,
Та в них грушки на вербі
Ростут ківі і банани,
А ми платимо, Їване.
Платимо вот скілько скажут
Й собівартість не покажут,
Бо ціна мала до сміху,
Та не нам, а їм на втіху.
Кому? А хтось знає,
Де гривнє сідає?
Краще би я спов
Й нерви не тріпов
Собі й тобі, Йване,
А мо краще стане?
25.01.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2023
автор: Олекса Терен