Зітхає фортеп'яно, як від болю,
Немов під тягарем осінніх злив.
І кожний звук, забувши про неволю,
І не згадавши про сучасний гнів,
Щось неповторне та крихке створив.
І чорна, як дієзи та бемолі,
Ніч народила дивний свій мотив.
А потім - клавесин, пюпітр та ноти.
І загадка - мелодія нічна.
Діапазон - від щастя до скорботи...
І майже неосяжна глибина.
Почути ніч! Побачити з вікна
Все те, що вже не "за" та ще не "проти"
Та чорно-біле ехо "мир-війна".
Я чую звуки струнного оркестру
І відчуваю долю, як струну.
Хіба доречним буде в темпі "presto"
Прожити все життя за ніч одну?
Змінити множину на однину?
Великий Гендель... Дякую, Маестро!
Загублені хвилини поверну!
Не буду більше вводити в оману
Я сам себе в оточенні потвор,
Шукаючи свою Фата-Моргану.
Пройшовши темний, довгий коридор,
Я бачив, як мовчав великий хор.
Фінал оголосив акорд органу.
Ніч. Гендель. Пасакалья соль мінор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський