Нотний зошит

У  старомодній  та  незграбній  шафі
Знайшов  я  дещо.  Зовсім  не  чекав.
Знайшов  свого  дитинства  нотний  зошит,
Який  не  бачив  новомодних  шаф.

Серед  старих  блокнотів  та  конспектів
Мені  засяяв,  наче  діамант,
Дешевий  та  простенький  нотний  зошит,
А  в  ньому  -  сподівання  на  талант.

Увечері,  коли  вже  світить  місяць,
Гортаю  я  пожовклі  сторінки.
Про  мрію  нагадав  мій  нотний  зошит,
В  якому  доля  склалась  у  рядки.

Басовий  ключ  запитує:  "Ну  як  ти?"
А  відповідь  моя  -  це  тиха  ніч.
Жадана  знахідко,  мій  нотний  зошит!
Ти  стільки  рідних  приховав  облич!

В  тобі  є  все:  початок  мій  січневий,
Любов  і  мрії,  музика  без  слів...
Ти  тільки  не  губися,  нотний  зошит!
Зроблю  я  все,  як  ти  мені  звелів!

Я  встигну  ще!  Принаймні,  сподіваюсь!
Наївність  на  наругу  не  віддам!
Роками  зберігав  мій  нотний  зошит
Велику  мудрість  всіх  мінорних  гам.

Цієї  ночі  рік  собі  додав  я,
Як  ту  краплину  в  море  каяття.
Зітхає  мій  ровесник  -  нотний  зошит...
Прострочена  перепустка  в  життя...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський