Метуть сніги у переддень весни.
Які ж ви нині зовсім недоречні.
І комин вуха кутає в шапки.
Й клубочки диму в’ються, як овечки.
Гуляє вітер, лізе крізь шпарини
Таким незваним й непривітним гостем.
Замерзлі шибки одягли хустини,
Прошиті тонко інеєм морозним.
Які ж ви зовсім нині не за планом,
Холодні ночі й люті хуртовини.
Тонкий кришталь за ніч впаде над ставом,
Зі сходом сонця виллється в сльозини.
Метуть сніги. Зворотний відлік часу.
І небо вище, вище світять зорі.
Метуть сніги, а схоже на гримасу
Холодних днів у переддень любові.
25.01.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Наталія Волинська